Кровопролитна війна з російськими терористами забрала у потойбіччя ще одного українського захисника-патріота. На Харківщині у бою з окупантами загинув уродженець Карпилівки Смаль Валерій Іванович 1969 року народження. Під час виконання бойового завдання із оборони державних рубежів його підрозділ потрапив під шквальні обстріли ворожих КАБів, тож шансу на порятунок земляк не мав.
Після закінчення сільської школи Валерій Смаль продовжив здобувати робітничу спеціальність у Луцькому ПТНЗ №9, потому за направленням розпочав трудову діяльність в училищі у Лукові на Турійщині. Тут створив сім’ю. Тут народилося двійко хлопців. Найстарший Андрій обрав для себе професію військового. Він закінчив фахову академію у Львові, а нині забезпечує артилерійське сприяння наших військ на передовій у складі 1-ї окремої танкової бригади.
Підтримати сина у боротьбі з агресором вирішив і голова родини. У перші дні вторгнення Валерій Іванович вступив до лав територіальної оборони, але згодом зрозумів, що стане кориснішим на передньому краї війни. Тонкощі саперної справи солдат пізнав на навчанні у Кам’янці-Подільському, а вже звідти приступив до своїх прямих обов’язків — розміновування українських територій у складі 92-ї десантно-штурмової бригади. Сапер із гідністю ніс військову службу, мріяв про перемогу і за свою мрію поклав найцінніше — життя.
Не може змиритися з жахливою реальністю втрати батька молодий офіцер, син загиблого Андрій Смаль.
— У розмовах з татом, які подекуди були короткими, але завжди випромінювали спокій та оптимізм, — згадує Андрій, — емоції переповнювали нас обох. Настрій змінювався, серце огортали хвилювання, напруга і тривога. Але при цьому батько налаштовував спілкування на позитив і раз у раз повторював, що все буде гаразд. Та, на жаль, настав момент, коли доводиться тамувати гіркоту від непоправної втрати найближчої мені людини. Його підтримка була схожою на невидиму захисну броню, — тамуючи біль, ділиться ще свіжими емоціями відчаю боєць.
Поховали воїна минулої неділі у Лукові. Нехай Господь прийме світлу душу Валерія Івановича і оселить там, де праведні спочивають. Вічна пам’ять Герою. Щирі співчуття рідним.
Леся МІНІБАЄВА.
