Про таких, як лейтенант Максим Чикида, кажуть: «Справж-ній воїн, який б’ється до останнього подиху». Хлопець змалечку мав якийсь особливий стержень. Він вперто тренувався, адже понад усе мав намір втілити мрію в життя — стати війсь-ковим. Тож після закінчення школи у 2018 році став курсантом Національної академії сухопуних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.
Коли повномасштабно росія вдерлася на українську землю, Максим зайняв посаду командира 2 мінометної батареї 3 механізованого батальйону. За час служби перебував на Донецьому напрямку, поблизу населеного пункту Новоселівка. У травні того ж року мав закінчити навчання, але не судилось. Під час артилерійського обстрілу позицій, де тримали оборону ще дев’ятеро його побратимів, доля хороброго захисника стала невідома. Від квітня 2022-го вважався безвісти зниклим. Рідні та небайдужі люди не полишали надії відшукати будь-які якісь подробиці про місце знаходження захисника, однак до тепер не знають бодай щось. Тіло воїна і досі не повернули рідним.
Після року службового розслідування лейтенанта було визнано загиблим під час виконання бойового завдання 21 квітня 2022 року поблизу н.п Новоселівка Донецької області. Максим Чикида за особисту мужність, виявлену у захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, був відзначений державною нагородою — орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Земляки Максима Чикиди звернулися до Президента України з ініціативою присвоїти хороброму воїнові звання Героя України посмертно. Відповідна петиція зареєстрована на офіційному інтернет-представництві Президента України у розділі “електронні петиції” під номером №22/216-826-еп. https://petition.president.gov.ua/petition/216826 Вона має набрати 25 тисяч голосів, аби глава держави її розглянув. Ви теж можете долучити свій голос під петицією на сайті президента.
Леся МІНІБАЄВА.
