Під звуки Державного Гімну України, на честь і незабутню пам’ять про славного земляка, 5 листопада на кладовищі у Любешові пролунали останні постріли військової варти для жителя селища Бондаря Андрія Миколайовича. Життя 32-річного молодшого сержанта обірвалося внаслідок поранень, отриманих на Донеччині.
Молодий, усміхнений, добрий, спокійний, розумний… Таким Андрій Бондар постає у пам’яті кожного, хто його знав. Він мав би продовжувати викладати філософію студентам Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Однак вирішив протистояти окупантові не лише просвітницьким словом, а ще й зброєю. Із перших днів війни вступив у ряди 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, яка з березня 2022-го зайняли оборону в районі міста Авдіївки й утримує там навалу рашистів дотепер. Там же під час виконання бойового завдання любешівець і отримав тяжкі поранення. Понад тиждень лікарі боролися за його життя, але його змучене болем серце, зрештою, зупинилося. 31 жовтня 2023 року воїн назавжди полишив цей земний світ.
Віддати останню шану загиблому захисникові прийшли рідні, друзі, знайомі, представники органів влади та духовенства, краяни, військовослужбовці. Та жодні почесті і співчуття не повернуть дружині люблячого чоловіка, а двом неповнолітнім діткам турботливого тата…
Іванна ГАЙДУЧИК.
