Зворушлива історія про те, як грудківські селяни врятували від вірної загибелі малих бузьків, гніздо яких після обриву внаслідок закорочення проводів упало на землю.
Близько п’ятнадцяти літ тому електроопору поблизу селянської оселі, що на вулиці Козачій цього населеного пункту, облюбували бузьки. З приходом весни вони прилітали сюди, ладнали гніздечко, ростили діточок-пташенят. А коли наближалася осінь, відлітали разом із ними у вирій. Так повторювалося з року в рік. Щоразу по прильоті старанні пернаті затівали в рідному домі “ремонт”: додавали все нових і нових галузок, зміцнювали основу. Тож із часом гніздо суттєво розрослося і донедавна нависало над землею майже двометровою монолітною “шапкою”, поки минулого четверга раптово, з гучним тріском, не полетіло додолу. Разом із кубельцем попадали і трійко його мешканців – неокріплі підлітки-лелечата.
Подружжя прихистило беззахисних лелеченят
Після того, що сталося, в редакцію “Полісся” зателефонували небайдужі місцеві жителі, аби повідомити про трагічний випадок і з допомогою журналістів спробувати порятувати пташенят. Діставшись вказаної адреси, ще здаля помічаємо двох схвильованих жінок, які уважно виглядали когось на розбитій сільській дорозі. Як з’ясувалося за мить, вони очікували наш автомобіль. “Сюди, сюди, – мовлять разом. – Така біда скоїлася, всі просто шоковані!”
Картина, яку ми побачили, й справді була жахливою: двоє беззахисних бусликів лежали поблизу свого зруйнованого дому, ще один, добряче наляканий, стояв за десяток метрів. Дорослих лелек на місці не виявилося. Певне, подалися геть, зрозумівши, що зарадити вже нічому не зможуть.
– Оце живеньке, підіймає дзьоба, тільки от крило зламане, – ніжно обхопивши руками зранене лелеченя, пояснює Надія Костючик. – А от іншому, на жаль, не пощастило, розбився.
До розмови приєднуються ще кілька тутешніх. Одні з них припускають, що винними у всьому є електрики, котрі цього дня ремонтували тут лінію. Інші переконують, що гніздо завалилося саме, адже ще раніше добряче накренилося на бік. Ситуацію прояснює свідок події Лідія Демчик:
– Ніхто не винен. Гніздо саме впало. Я живу по сусідству. Сиділи ми у цей час біля дому з дітьми. Коли чуємо – тріщить, наче пожежа. Донька із зятем побігли на шум, аби глянули, що ж таке. Дивляться, провід висить, а внизу гніздо… Відбулося все десь між 12 і 13 годиною дня. Потому приїхали електрики, стали ремонтувати.
Особливо вразила подія 74-річну Євдокію Михалик, на очах котрої всі роки проходило безтурботно-щасливе лелече життя.
– Лелеки біля нас селяться вже близько 15 років… То вам не переказати, як те гніздо вони робили. Їх шестеро сюди прилетіло. Стали боротися між собою. Одні покладуть гілля, а інші скинуть його. Так тривало три дні, поки одна пара залишилася… Ростили діток, відлітали у вирій, а згодом знову поверталися… Ми всі тим тішилися-любувалися… А що тепер? Просто горе. Пропало гніздо, немає. То ж яка краса була, – журиться Євдокія Іванівна.
Як би не було, та лишити пташенят сам на сам у біді селяни не могли. Тому стали шукати ради, де тільки можливо. Найперше звернулися на “гарячу лінію” енергетичної компанії, аби спеціалісти Камінь-Каширської філії полагодили гніздо, котре, за словами людей, остаточно вони зруйнували, коли виконували ремонтні роботи. Там відповіли, що влітку гніздами не займаються, бо тепер лелеки туди просто не поселяться. А ще запевнили, що згодом має прибути ветлікар, який подбає про пораненого буслика. Не надто довіряючи словам енергетиків, грудківчани попрохали допомоги також і в журналістів. Про те цього разу наше гостре перо знадобилося лише, щоб підтвердити сказане і розповісти читачам напрочуд зворушливий фінал даної історії.
“Лікар-айболить”, не казковий, а цілком реальний Сергій Євчук, як і було обіцяно, прибув рятувати лелеченят. Він оглянув пораненого птаха, вколов йому ліки, обробив і перев’язав травмоване під час падіння крило. Вдячний червонодзьобий “пацієнт” лише боязко кліпав очима. Здається, більше за всіх тієї миті зрадів появі лікаря братик пораненого лелечати чи сестричка. Кволими ніжками птаха, що раніше боязко тримався на віддалі від гурту, подріботів у напрямку гнізда, наче хотів простежити за всім процесом, підтримати родича.
Полегшено зітхнули і решта присутніх. Тепер постало вирішити останнє питання: що робити з врятованими птахами, адже ніхто з селян не відав, як доглядати за лелеками, чим потрібно їх годувати, як лікувати. На вулиці без сторонньої допомоги лелеченята просто загинули б від голоду, чи потрапили в лапи псам, хижим звірям. Опісля невеликої ради, щирої обіцянки ветеринара підтримати їх у даній справі, прихистити лелек у власній господі погодилося подружжя Петра і Надії Костючиків.
Хоча досвіду опіки над цими дикими птахами у пари немає, однак дружба в них давня та міцна. Бузьки в родині Костючиків — часті гості. Спільно Петро Семенович і Надія Григорівна виховали трійко дітей. Онуків, зізнаються, ще не мають. Але, як говориться, лелека в домі – до добра, і до діток. Тож, шановні батьки, чекайте весілля своїх дітей і онуків у родину. Будьте певні, врятовані бузьки вам щедро віддячать.
Після сказаного…
Аби зняти усі сумніви над тим, винні працівники енергетичної компанії в падінні лелечого гнізда чи ні, автор публікації попросив прокоментувати ситуацію головного інженера Камінь-Каширської філії ПрАТ “Волиньобленерго” Богдана Козака. Ось що він відповів.
– До кол-центру надійшов дзвінок про те, що впало лелече гніздо, відбувся обрив лінії електромереж. Ми направили чергову бригаду, оперативно усунули пошкодження на місці, повідомили ветеринарну службу про трагічний випадок, – пояснює ситуацію головний інженер.
– Богдане Степановичу, якщо гніздо дуже велике і створює небезпеку обриву чи закорочення лінії електромереж, що з ним роблять?
– Щоб убезпечити лінії, ставимо металоконструкції під гнізда, але ми виконуємо такі роботи лише весною, восени та протягом зими, коли птахи не гніздуються. Коли ж бачимо, що гніздо може будь-якої миті завалитися, то перед початком періоду гніздування скидаємо старі кубла, потому ставимо металоконструкції. А вже на них облаштовуємо нове гніздечко. Звичайно, за всіма прослідкувати важко… Наразі в районі нами встановлено більше 100 подібних конструкцій.
– Дякую за розмову!
Олександр ПРИЙМАК,
село Грудки. Фото автора.
