Доброго дня, шановна редакція “Полісся” і читачі. Ось уже вдруге впродовж останнього місяця доля змушує мене звертатися до газети. Бо життя складається таким чином, що дивитися крізь пальці і терпіти той, даруйте, цинізм, не вистачає сил. Коли мій брат захищає Україну в зоні АТО, мені доводиться захищати його сім’ю тут, в селі Грудки, від високопосадовців і “патріотів”.
Хочу нагадати читачам публікацію в “Поліссі” від 21 жовтня ц.р. під заголовком “Я тебе так доведу, що поїдеш до свого батька в АТО”. У ній, зокрема, йшлося про те, як молода вчителька місцевої школи Світлана Іщик під час уроку дозволила собі некоректно повестися з учнем 9 класу Владиславом Луциком. Вона пообіцяла, що за поведінку хлопця, як покарання, змусить його поїхати на війну, до батька. Таке говорити дитині, батько якого щодня дивиться смерті у вічі, неприпустимо.
Після згаданої публікації я сподівався, що дирекція школи, відділ освіти об’єктивно розберуться з цим фактом і будуть зроблені належні висновки. Щонайменше так само у класі при учнях мало б прозвучати вибачення перед дитиною і її батьками за допущену нетактовність. Кожна людина повинна мати почуття власної гідності і мужності вибачатися за свої помилки. Це не слабкість, як може комусь здатися, а навпаки позитивна риса. Але, на жаль, чиновники і від дирекції школи, і від відділу освіти, сидячи в своїх кабінетах, вдають, наче б нічого не сталося. Так, для директора школи Івана Решетовського це, цитую, “плітки і чутки людей, брехня і видумка дітей”. Для вчителя, який виголошує патріотичні фрази — це віра в себе і безкарність.
Для дирекції школи висновок з цієї історії простий і буденний: в усьому цьому винні діти! Все, що сказано і написано — це наклеп і брехня. Таким чином ви, шановний Іване Івановичу, захищаєте передусім честь школи, окремих вчителів, себе, але не справжніх патріотів, які нині боронять Україну на фронті, не їхніх дітей, не героїв України. І це прикро! Невже в цій школі такого “патріотизму” будуть вчити наших дітей?
Так само я не розумію, яку оцінку дають цій ситуації у відділі освіти. Прошу вас, не мовчіть, скажіть хоча б щось. Прошу редакцію надати можливість і згаданим чиновникам озвучити свою позицію.
Олександр ЛУЦИК, село Грудки.
Від редакції: редакція вкотре підтверджує свою готовність надати слово на шпальтах газети зацікавленим сторонам.
