Раків-Ліська сільрада: зразок недбалості

Виділені цьогоріч ще в червні з держбюджету кошти у сумі 100 тисяч гривень на будівництво сільського стадіону й досі не освоєні. Якщо до кінця року цього не станеться, то їх доведеться повернути у державну казну.

 Уже четверту річницю Революції Гідності, ціна якої рясно скроплена людською кров’ю, відзначили в Україні. А у державі й далі правлять свій бал безвідповідальність та хамство чиновників, здирство та гроші. Багато із “власть імущих” й досі не затямили, що таке верховенство закону. Тим більше, що таке совість і відповідальність перед людьми.

Місцеві князьки в особі голів різного рівня й далі продовжують думати, що владні повноваження, які після виборів впали на них як манна небесна, — то дар Божий! А отже із ними можна робити все, що збреде у голову. А ще часто саме бездіяльність цих місцевих керманичів у вирішенні тих чи інших питань громади породжує нові проблеми людям.

Голова годує людей обіцянками   

Зразком такої недбалості влади є найбільше за кількістю жителів у районі і друге в області село Раків Ліс, точніше сільрада на чолі з головою Володимиром Ніщиком. Місцева молодь тягнеться до спорту, тут також діє свій футбольний клуб. Тільки ось біда — домашні матчі, приміром, першості району з футболу місцеві футболісти змушені проводити, як мовиться, не в рідних стінах, а в сусідніх Бузаках або у Камені-Каширському. Натомість у Раків Лісі колишнє футбольне поле роздали окремим жителям під забудову індивідуального житла.

Правда, голова Раків-Ліської сільської ради Володимир Ніщик багаторазово публічно запевняв і запевняє, що стадіон у селі обов’язково буде, адже він потрібний. Втім, з тих пір вже спливли понад два роки, а віз із обіцянками голови (навіть попри наявні кошти в місцевому бюджеті) загруз десь у невідомості.

Ще в 2015 році в селі було виділено нове місце під стадіон. Однак там навіть трави ще не спромоглися посіяти. Щоправда, поблизу вже вигорнули землю і викопали чималий став, начебто для поливу газону майбутнього футбольного поля.

Народний депутат домоглася  виділення коштів, а…

Цьогоріч весною врегулювати це питання зголосилася народний депутат від 23 виборчого округу Ірина Констанкевич. На зустрічі з людьми Ірина Мирославівна дізналася про цю проблему і пообіцяла допомогти з її вирішенням.

Слово народного обранця не розійшлося із ділом. Довірена особа Ірини Мирославівни — Світлана Сидорук повідомила, що ще в червні ц.р. через клопотання Ірини Констанкевич з державного бюджету було виділено на будівництво футбольного поля в селі Раків Ліс 100 тис. грн. Але Володимир Ніщик чомусь зволікає з освоєнням цих коштів.

Світлана Макарівна додала:

— Я особисто була на сесії Раків-Ліської сільради, коли депутати затверджували прийняття цих коштів. При цьому я ознайомилася із старою проектною документацією на об’єкт. Я бачила, що у селі має бути футбольна арена із лавочками та громадськими вбиральнями, добротний спортивний об’єкт. Розумію, що самому голові погодити всі нюанси дуже важко, при розробленні такого роду проекту треба враховувати й думку громадськості. Голові Володимиру Ніщику лишилося лише оновити документацію, переробити проект та кошторис, пристосувати його до сьогоднішніх цінових реалій, щоб освоїти ці кошти. Адже стара проектна документація зроблена давно, а ціни змінилися. Але Володимир Васильович чомусь цього і досі не спромігся зробити. Я постійно моніторю ситуацію, слідкую за тим, як освоюються гроші державних субвенцій, які Ірина Мирославівна залучає на розвиток інфраструктури району. Володимир Васильович мене постійно запевняє, що він завіз документацію у проектну організацію, щоб її переробили. Але я бачу на практиці зовсім іншу ситуацію. Навіть на фініші року нічого в цьому плані ним ще не зроблено до кінця.

… А сільський голова сесію ігнорує

Минулого вівторка Світлана Сидорук побувала у Раків Лісі, де мала відбутися позачергова сесія сільської ради, та роз’яснила ситуацію сільським депутатам. Зрозуміло одне: якщо це державне фінансове надходження не освоїти до кінця календарного року, то гроші повернуть в держбюджет.

Однак засідання сесії так і не було відкрите. Причиною послужила відсутність самого Володимира Ніщика. В приміщенні сільської ради на нього довго чекали із своїми проблемами жителі та члени місцевої футбольної команди, сільські депутати. І безрезультатно, голова наче крізь землю провалився. А потім хтось, правда, сказав людям, що Володимир Ніщик начебто раптово занедужав чи отримав травму внаслідок несподіваного падіння на землю.

— На попередню сесію наш голова запізнився майже на дві години. Пояснив, що був у Ковелі, забирав проектну документацію. Але привіз її чомусь незатвердженою печатками. Сказав, що начебто забули їх йому проштампувати. А тепер на засідання наш шановний голова й зовсім не зволив прибути, — повідала нам одна із місцевих жительок, яка теж чекала особисто на нього.

— Що робити з таким головою. Він не хоче виконувати своїх прямих обов’язків, то може він вже хоче у відставку, — долучився до розмови один із молодих представників футбольного клубу.

Поміж собою селяни, невдоволені діями свого сільського голови, говорили про нього не досить поштиво. Йшлося, начебто він причетний до незаконного видобутку піску, оборудок із землею. Правда чи ні це? Хто зна. Чого лише не почуєш на хвилі людських емоцій та обурення. Це й зрозуміло, адже так не можна ставитися до своєї громади. Адже навіть запізнення очільника села на десять-п’ятнадцять хвилин в такій напруженій ситуації — це вже є неповага до тих, хто тебе обрав на цей пост, дав тобі роботу.

Чому в сільраді журналістам не раді?

Не менше дивує і те, як відсутність Володимира Ніщика впливає на роботу самої сільської ради. Коли журналіст нашого видання попросив, щоб його ознайомили із порядком денним сесії, йому підлеглі Володимира Ніщика просто відмовили, зіславшися на те, що журналіст попередньо не подав заявки на участь у її роботі. Питається: а як Раків-Ліська сільрада знайомить жителів свого села з порядком денним, тобто з тими питаннями, які депутатський корпус цього села має розглядати? Теж за попередньою письмовою згодою? Так не повинно бути, закон вимагає відкритості та прозорості у роботі органів місцевого самоврядування.

І ще негативний приклад! Вже наступного дня місцева жителька Валентина Карпік зателефонувала до редакції і поскаржилася на те, що в сільраді їй не захотіли видати звичайну довідку, бо нема, мовляв, сільського голови. А коли Валентина Василівна звернулася через це у поліцію, їй секретар сільської ради Інна Півень пояснила, що довідку громадянці не видають, бо вона має начебто спір за землю з одним із сільських депутатів.

Ось так! Конфліктуєш із наближеними до влади – будеш у немилості. Щоправда, є в цій ситуації і хороший момент: після втручання правоохоронців Валентині Карпік довідку пообіцяли таки видати. Ще й із підписом хворого голови сільської ради.

P.S. Редакція намагалася зв’язатися з Володимиром Ніщиком і отримати відповіді на ряд запитань, але безуспішно.

Олесь Федорович,

фото автора, с. Раків-Ліс.