Багато хто сьогодні їх звинувачує у жорстокості та не розуміє, як вони, маючи на столі вдосталь їжі, можуть цілитися у беззахисних тварин чи птахів. Інші, і їх також багато, вважають, що звинувачувати мисливців у безсердечності – це все одно, що дорікати будь-якій людині за споживання м’яса чи носіння хутряних виробів. Часто їх вважають браконьєрами та самі вони кажуть, що плутають їх тому, що серед справжніх мисливців трапляються такі, яким слід ще виховувати культуру полювання. І порядні мисливці навіть ображаються, коли їх зараховують до браконьєрів. Бо ж вважають, що полювання – це заняття для справжніх чоловіків, сповнене романтикою, азартом, цікавими розмовами у колі однодумців. А ще, вважають, воно загартовує витривалість та розвиває спостережливість.
Мисливці — передусім друзі і захисники дичини
Зрештою, як би парадоксально це не звучало, але саме мисливці допомагають тваринам вижити у складних умовах, зокрема, у зимовий період, контролюють видову чисельність, стежать за дотриманням правил полювання. Саме в цьому переконують члени Камінь-Каширської організації Українського товариства мисливців та рибалок. Зокрема, її голова Валентин Богач зазначає:
— Для багатьох членів УТМР мисливство – це не лише хобі, а й робота. Так, це єднання з природою, насолода від спілкування з нею. Але, отримавши в користування угіддя, ми взяли на себе обов’язок дбати про фауну на цих територіях. А тому приділяємо цьому немалу увагу.
Нині, за словами Валентина Анатолійовича, Камінь-Каширська організація УТМР має в користуванні більше 69 тисяч гектарів угідь. З них 7 тисяч – водно-болотна місцевість, 27 тисяч – ліси, а решта — польові території. Користуються мисливці ними від початку створення організації. Востаннє договір на користування угіддями переукладався у 2007 році. Згідно з останнім проведеним цієї зими обліком чисельності основних видів мисливської фауни мешкає на цих майже 70-ти тисячах гектарів 1220 зайців, трохи більше сотні куниць різних видів, до сотні норок, 90 лисиць, 69 косуль, 28 кабанів, 4 лося та ін. Підраховують їх щороку і на основі фактичних результатів готуються ліміти відстрілу, відлову у мисливських сезонах. Так, на цей рік у нас дозволено вполювати 7 козуль, 5 диких кабанів, по одному зайцеві на одного мисливця в день.
— Є науково обґрунтовані норми перебування на певних площах відповідної кількості звірів. Їх підрахунок, звичайно, не є точним. Але, наприклад, кількість зайців може перевищувати норму, а от таких хижаків, як лисиця, не бажано. Надмір цих тварин призводить до зменшення популяцій тих же зайців, молодняка козуль чи пернатих. Відтак ми зобов’язані проводити відстріл хижаків. Зазвичай це робить єгерська служба, а в сезони полювання — і члени організації, — розповідає Валентин Богач.
Мисливець не лише полює, а й звіра годує
Загалом у Камінь-Каширській організації УТМР налічується більше півтисячі мисливців. Щорічно вони сплачують внески – по 700 гривень на рік (350 грн — для пенсіонерів). Але зауважимо, що ці внески не дають права на полювання. Для цього додатково необхідно купувати відстрільні картки чи ліцензії на добування мисливських тварин. Так, у минулому році відстрільна картка на качок коштувала 400 грн, на хутряних — 400-500 грн. За рахунок таких надходжень ця мисливська організація має можливість охороняти угіддя від браконьєрства, збагачувати та примножувати видовий склад та чисельність мисливської фауни.
— У нас є 8 єгерів, роботу котрих оплачуємо. Спрямовуємо кошти на закупівлю паливно-мастильних матеріалів. Для прикладу, на всіх єгерів в місяць виділяємо 70 літрів пального, які вони мають використати для здійснення нагляду на своїй території. Маємо транспорт – УАЗ, мотоцикл. Але єгері переважно користуються власною технікою – і при об’їзді угідь, і при здійсненні господарських робіт з метою заготівлі кормів, — зазначає Валентин Анатолійович.
А здійснюють мисливці заготівлю кормів для копитних мешканців лісу, диких свиней, зайців, пернатих. Для цього щороку обробляють близько чотирьох гектарів землі. На територіях єгерських обходів на невитребуваних землях сіють зернові, садять коренеплоди.
— Урожайність значно менша, ніж на сільськогосподарських угіддях, але вирощеного нам вистачає. Бо ж заготовляємо ще сіно, листяні віники. У зимову пору все це розвозимо на спеціальні кормові майданчики. Розташовані вони зазвичай у малодоступних для сторонніх людей місцях. У наших мисливських угіддях є 86 таких місць для кабанів та зайців, 60 – для куріпок, 130 годівниць, понад сотня солонців для різних видів тварин. Солонцями дикі звірі користуються найчастіше. До годівниць, якщо зима не сувора, майже не навідуються, бо ж і так у лісі можуть знайти собі поживу. Але коли все вкривається снігом, тваринам, звісно, складно самостійно прогодуватися. Тоді наші підгодівельні майданчики стають популярними серед лісових мешканців, — каже керівник Камінь-Каширської організації УМР.
Таким чином минулого року мисливці заготовили відповідно до доведених норм сіна, зерна, коренеплодів, листяних віників. І у цю негоду регулярно розвозять харчі диким тваринам.
Розмножують кабанів у вольєрі
Окрім того дбають мисливці і про вольєрних мешканців. Організація на території своїх угідь облаштувала вольєр для диких свиней.
— Минулого року у нас було дві ліцензії на відлов диких кабанів, які ми закрили. Тепер маємо дві свиноматки. Навесні вони повинні народити малюків. І, якщо все буде добре, то через деякий час будемо їх випускати у дикий світ, — розповідає про те, як мисливці дбають про збільшення чисельності тварин, Валентин Богач.
Торік камінь-каширські мисливці спробували збільшити на своїй території і популяцію пернатих. Випустили у природу 100 особин фазанів — вісімдесят самок і двадцять самців. Це були воль’єрні птахи, котрих доправили до нас із Запорізької області. На жаль, за словами мисливців, вони не прижилися тут.
— Чому? Найперше тому, що це був вольєрний фазан. Це пташка, яка відкрила очі і побачила не пух своєї матері, а лампочку. Вона не годувалася під відкритим небом, а тому, коли її випустили у дикий світ, не змогла адаптуватися, протистояти загрозам. Гадаю, птахів, що ми запустили, виловили лиси, шуляки, бродячі собаки, коти. Щоб у нас були фазани, потрібно в рік не по 100 особин, а по 1000 випускати. І не вольєрних, а з мисливських угідь, таких, що годувалися в умовах близьких до природних. Як от ми диких кабанів збираємося вирощувати. Звичайно, справа ця не із дешевих. Наприклад, 100 фазанів нам обійшлися у більше як 20 тисяч гривень. Тому, вважаю, що і держава повинна долучатися до цієї справи. Як от у Польщі. Там діють спеціальні програми, — розмірковує мисливець.
Законодавча база потребує удосконалення
І взагалі мисливці останнім часом мають багато зауважень та пропозицій до законодавства, яке регулює діяльність мисливської галузі. Мовляв, воно не досконале у багатьох питаннях. Через це члени Камінь-Каширської організації УТМР вже з пересторогою чекають наступного року. У 2022-му закінчується договір на користування угіддями. Його доведеться переукладати. Однак проблема в тому, що чітких роз’яснень з приводу того, з ким та на яких умовах повинні це робити, вони не мають. Зокрема, щодо польових угідь.
— Тема перезакріплення угідь є досить болючою. Наразі об’єднані громади стали власниками земель, але яким чином врегульовуватиметься питання мисливських польових угідь, нині нам ще не відомо. Поки що користуємося ними безкоштовно, але імовірно, що після перезакріплення доведеться сплачувати оренду. А тому, щоб наша районна мисливська організація могла розвиватися, гадаю, якраз на часі подумати про фінансову самостійність. Адже наразі всі наші внески ідуть через обласну організацію, яка встановлює їх розмір. І члени питають, чому такі великі внески, дорогі відстрільні. Добре. У Гуті Боровенській бачать нашу роботу, бо там є вольєр. У Раків Лісі також побачили, бо там ми випускали фазанів. А розпоряджалися б ми самостійно коштами, могли б на перспективу розпланувати, що, де ще маємо робити, на що нам вистачить для розвитку. Розвиватися — це ж не рекреаційні зони ставити, а дбати про збільшення популяції звірів та птахів, щоб було хоч так, як колись. Бо ж до всього ще вислуховуємо нарікання, що зменшилася популяція зайців. А чому поменшала? Передусім через байдуже, недбале ставлення людей до природи. Як вигоріли береги Турії в Черче, її прибережні території після випалювання господарями сухої трави, так там цього року майже і не було ні зайців, ні качок, ні інших тварин, птахів. Звичайно, є в природі періоди, коли популяція різних тварин різко зменшується чи збільшується навіть без втручання людини. Це залежить від різних факторів. Але людина робить колосальний вплив на навколишнє середовище. Наприклад, суттєво змінилася екологія після проведення меліорації в наших краях. Я лише з розповідей дідуся знаю, якою повноводою у нас була річка Цир і скільки в ній риби було. А ще за Польщі в Озюрку, Турії жили вугрі. Тепер це лише оповіді старожилів. Але разом із розвитком мисливства в районі ми могли б розвивати і рибне господарство. Втім говорити про це можна, коли матимемо фінансову самостійність та перезакріпимо угіддя. Вважаю, було б добре навіть збільшити їх площі, — висловлює свої міркування Валентин Богач, сподіваючись на розуміння лісгоспів, водного управління та рад об’єднаних громад.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
Передрук або використання у будь-якій формі матеріалу без письмової згоди редакції заборонено!
