Священник Свято-Михайлівського храму села Верхи Павло Камець (на фото)окрім проповідника слова Божого майже тридцять літ несе і послух просфорника.
Випічку просфор називають статусним заняттям. Адже роботу цю можуть виконувати далеко не усі. Людина, котра займається виготовленням хліба для богослужіння, має бути надійною та врівноваженою, оскільки творить вкрай відповідальну місію. Це можуть бути прихожани храму, котрі багато років перебувають у церковному приході та довели свою віру добрими справами.
Як розповів “Поліссю” священник храму села Верхи отець Павло, для приходської церкви просфори зазвичай пекли або благочестиві вдови, або жінки, котрі жили поза шлюбом. Разом з тим, просфорник повинен бути воцерковленою людиною, православним християнином. Для звершення обряду випікання необхідна тверда віра в Бога, трепіт перед церковними Таїнствами, а головне — бажання працювати.
— Однак останнім часом це бажання виникає не в усіх, а з цим і постає проблема, — зазначає духівник.— Позаяк знайти людину, котра б з усією відповідальністю та жертовністю несла духовний послух, дуже складно. А отже цю важливу справу довелось перебрати на себе та на свою дружину — матінку Ніну.
Отець Павло з дитинства смиренно і з вірою йде Божими дорогами. Свого часу допомагав пекти просфори своїй матері, для храму на його малій батьківщині — Маневиччині. Відтоді “випрацював” і свій рецепт, яким користується й донині.
— До 10-ти склянок борошна додаю пів літра води, чайну ложку солі та 5 грамів дріжджів. Крім того при виготовленні церковного хліба домішується свята вода, що знаменує благодать Божу. Тісто сходить від півтори до 2-х годин. Затим триває вимішування спеціальним пристроєм, аж доки воно не стане однорідним та блискучим.
Сам реманент для приготування церковного хліба не вибагливий: духова піч, посуд для замішування, деко, розкатка, через яку обробляється тісто та доводися до однорідної консистенції і щільної структури. Крім того дошка або інша поверхня для формування готових виробів.
Варто зауважити, що посуд, у якому готується хліб, слугує виключно для виготовлення просфор і в жодному разі не повинен використовуватись для чогось іншого. Загалом з однієї порції у духовці випікається 107 просфорок, — ділиться досвідом батюшка.
Досвідчений просфорник демонструє форми, що ними видушує тісто, та печатки, за допомогою яких викарбовує печать образу Божого, яка за церковним звичаєм проникає у все єство людини.
— Просфора складається з двох частин, виготовлених окремо одна від одної, а потім з’єднаних разом. На верхній частині викарбуваний чотириконечний рівносторонній хрест з написами ІС,ХС (Ісус Христос) та знизу НІ КА, що з грецької мови означає “перемога”. При цьому нижня частина її відповідає земному складу, а верхня відзначає духовний образ в людині, у якому зберігається образ Божий і таємничо присутній Дух Господній, — посвячує у тонкощі обряду отець Павло.
— Приступати до випічки просфор людина має перебуваючи в духовній та тілесній чистоті. Під час виготовлення просфор читаю молитви. Для звершення Євхаристії (Святого Причастя) використовується п’ять хлібців. Та просфора, з якої беруться частинки для причастя вірних, називається агничною. З неї виймається Агнець, це символізує також і народження Христа з пречистої утроби Діви Марії, а також відділення безгрішного і очищеного Божественним єством людського єства Ісуса Христа, від середовища світу земного життя. Тоді, як з решти чотирьох інших відокремлюються часточки в пам’ять Пресвятої Богородиці, святих, а також в пам’ять живих та мертвих членів церкви. Усі різної величини та однієї круглої форми, як знак того, що людина створена для вічного життя.
Леся Мінібаєва, село Верхи.
