На Камінь-Каширщині освятили воду. Чин Великого освячення відбувся у храмах району, а на прохання людей — і на окремих водоймах. Ці богослужіння, в тому числі проведені і на річках, озерах, ставках, звершилися в пам’ять Хрещення Господнього у Йорданських водах. Священники у особливих молитвах просили Господа освятити воду, щоб вона отримала благодать, благословення Іорданське, ставши джерелом нетління та зцілення від недуг душевних і тілесних.
Саме тому, вважаючи воду у водоймах на Водохреща цілющою, багато хто наважився скупатися у цей день. Людно було на берегах озер Озюрко, Добре, Волове Око, річки Стохід. Народ слухав Боже слово, повчання священнослужителів, пірнав у холодні води…
Попри те, що останнім часом водохрещенські купання піддаються критиці, Василь Парфелюк із Каменя-Каширського вкотре пірнув у крижану купіль.
— Хай що там кажуть, а занурення у «йорданську воду» підбадьорює. Я вже он з десять років купаюся і, слава Богу, нічого.
Василеві Степановичу 69 років. Попри свій поважний вік на вигляд він ще досить енергійний чоловік, сповнений оптимізму. На руках тримає маленьку онуку та із запалом розповідає про трохи старших її сестричок.
— Ось ці малі дівчатка, що купалися, то мої, — показує на Віталінку років 6 та п’ятирічну Софійку.
Старшенька з них самостійно поперед тата безстрашно зайшла у холодне, вкрите тонкою кригою, озеро та тричі пірнула. Молодша відважилась зануритись у воду разом із мамою. Одним словом, купаються на Водохреща усією сім’єю.
— Коли я започаткував для себе таку практику (приблизно 10 років тому), охочих пірнути у зимове Озюрко ще не було так багато, — пригадує дідусь. – Тепер он цілий день одні приїжджають, інші від’їжджають. Кожен у цьому вбачає якийсь позитив. Мене от купання на Водохреща надихає на моржування. А це ж корисно для здоров’я. Ось поки свіжі в пам’яті відчуття та враження від занурення у «йорданську воду», доти вдома ще і обливаюся холодною водою. А потім уже стає лінь, — зізнається Василь Парфелюк.
Серед сміливців, які пірнули у холодну купіль, багато хто зробив це саме з релігійних переконань. Втім такі мотиви розуміють не всі. Окремі взагалі вважають, що купатися у водоймі після проведеного чину освячення води не можна. Мовляв, таким чином люди лише оскверняють святиню своїми гріхами. Однак з цього приводу отець Сергій Михайлюк, настоятель Свято-Петро-Павлівського храму села Підцир’я, зазначає: «Свячена вода через наші немочі не оскверняється, а навпаки ми через цю Велику святиню торкаємося до Господніх Дарів Божої Благодаті. Хоча варто зауважити, що через занурення в купіль на свято Хрещення Господнього гріхи з людини автоматично не змиваються, для цього в Церкві встановлене Таїнсво Покаяння (Сповідь)».
Зрештою, Церква не забороняє пірнати на Водохреща у воду, проте наголошує на тому, щоб не перетворювали таке купання на якийсь магічний ритуал чи не робили з цього привід для пияцтва, гордості чи осудження ближнього – наприклад, того, хто таки вирішив зануритись в ополонку, аби випробувати своє тіло.
У Сошичненській ОТГ у день свята Богоявлення після того, як настоятель церкви Різдва Пр.Богородиці отець Георгій провів чин великого освячення води на озері Волове око, жителі сіл Сошичне, Запруддя, Карасин, Карпилівка вперше купалися разом. Серед них були моржі із досвідом та такі, що перший раз спробували пірнути у крижану воду, аби закріпити свій імунітет. Очільниця громади Світлана Сидорук також долучилася до «масового запливу». Вона переконана, що освячена на Водохреща вода зміцнює у вірі та з вірою у Бога допомагає долати будь-які труднощі. А тому Світлана Макарівна сподівається, що така традиція у їхній громаді матиме продовження.
У Гуто-Боровенській ОТГ водосвяття, проведене отцем Олександром у селі Оленине, згуртувало місцевих жителів ще й до проведення святкового концерту на березі річки. Підготували його дорослий та дитячий церковні хори під керівництвом матінки Людмили, фольклорний колектив “Дубровойка” села Оленине, колектив “Приданки” села Гута-Боровенська та ін.
Після пірнання у крижану воду всі смакували цукерками й печивом із чаєм та ділилися враженнями. Вся громада у цей день духовно збагатилася.
Тетяна ПРИХОДЬКО.
